Вівторок, 24.10.2017, 10:40

Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Файли » Педради

Про стан викладання та рівень навчальних досягнень учнів з природознавства
29.10.2016, 16:30

Про стан викладання та

рівень навчальних досягнень

учнів з природознавства

 

Відповідно до плану роботи школи протягом листопада 2014 року було вивчено питання "Про стан викладання та рівень навчальних досягнень учнів з природознавства у 5-му  класі» У ході перевірки  відвідано уроки природознавства,  перевірено шкільну документацію (класні журнали, робочі зошити, календарно-тематичне планування), проведено співбесіди з учителем

Успішна реалізація завдань курсу «Природознавство» залежить від рівня фахової підготовки вчителя . Марія Романівна за фахом  географ, (стаж роботи 14 років, І кваліфікаційна категорія ) що дозволяє удосконалювати систему природничої освіти в школі, якісно організовувати освітній процес. Проте, проблемою залишається плинність педагогічних кадрів , що негативно впливає на якість викладання предмета.

Основна мета навчального предмета “Природознавство” у 5 класі – формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, удосконалення способів навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи.

Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких основних завдань:

  • формування базових, загальнопредметних і предметних компетентностей;
  • формування цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, уявлень про закономірності у природі та місце людини в ній; 
  • освоєння і поглиблення знань про різноманіття об'єктів і явищ природи; зв'язку світу живої і неживої природи; зміни природного середовища під впливом людини;
  • оволодіння й удосконалення дослідними вміннями проводити спостереження, облік, досліди і вимірювання, описувати їх результати, формулювати висновки;
  • виховання позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи; прагнення діяти в навколишньому середовищі відповідно до екологічних норм поведінки;
  • застосування знань про природу у повсякденному житті для збереження навколишнього середовища та соціально-відповідальної поведінки в ній; адаптації до умов проживання на певній території; самостійного оцінювання рівня безпеки навколишнього середовища як сфери життєдіяльності.

Відповідно до типового навчального плану відведено для обов'язкового вивчення навчального предмета «Природознавство» в V класі - 70 годин, з розрахунку 2 навчальних години на тиждень.

Відповідно до змісту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженої Державними стандартами, у програмі предмета «Природознавство» визначені такі змістові лінії: «Методи пізнання природи. Природознавство –  комплекс наук про природу»; «Об’єкти і явища природи. Природні і штучні системи»; «Земля – планета Сонячної системи. Умови життя на Землі»; «Людина і природа. Природне середовище і життя людини. Охорона і збереження природи».

Навчально-пізнавальний процес  базується на формуванні в учнів загальнонавчальних умінь і навичок, універсальних способів діяльності та ключових компетенцій. У цьому напрямку учителька використовує для пізнання навколишнього світу різних методів :спостереження , проведення практичних робіт, робота з різними джерелами інформації для розв’язання проблемних завдань.

   Аналіз відвіданих уроків свідчить, що вчитель забезпечує оптимальне поєднання принципів науковості, доступності, наочності; впроваджує дидактичні та рольові ігри тощо.  Типи уроків відповідають дидактичній меті, віковим особливостям учнів; чітко продумана структура уроків. Марія Романівна здійснює оптимальний відбір обсягу та складності навчального матеріалу, його структурування й дозування, вибір методів і прийомів відповідно до завдань кожного етапу уроку та характеру пізнавальної діяльності учнів.

 

 На уроках  Марія Романівна використовує місцевий природознавчий та краєзнавчий матеріал ,важливе значення для емоційно-естетичного сприйняття природи відіграють спостереження за природою, дидактичні ігри, уроки, проведені у формі подорожі,   власні дослідження, творчі завдання, екологічні акції тощо. Такі форми проведення навчальних занять позитивно впливають на емоційну сферу дитини, сприяють розвитку уяви, фантазії, мислення, уваги.

Поряд із фронтальними та індивідуальними формами роботи  учителька залучає школярів до колективної діяльності (парна, групова робота). Урізноманітнюючи методи, прийоми і засоби навчання, першорядне значення учитель надає спостереженням у природі, власним дослідженням учнів,  вирішенню ситуативних завдань, роботі з інформаційними джерелами, а також практичній діяльності з охорони природи.

Школярі беруть активну участь у Міжнародному інтерактивному природничому конкурсі «Колосок» ,що сприяє підвищенню мотивації до вивчення предмета, інтелектуальному та моральному розвитку дитини на основі залучення її до різноманітної діяльності.

Рівень методичної підготовки вчителя, її кваліфікація обумовлюють результати навчальної діяльності учнів. Тому з метою підвищення рівня професійної майстерності педагога  проводиться методична  робота (предметна комісія вчителів Немирівського освітнього округу), які викладають предмети природничого циклу.

Встановлено, що  вчителька обізнана з основними нормативними документами, програмами, керується методичними рекомендаціями щодо вивчення природознавства у 2014-2015 навчальному році.

Марія Романівна  дотримуються вимог Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів: записи в журналах охайні, здійснюються своєчасно, систематично ведеться поточне оцінювання навчальних досягнень учнів, що дає можливість здійснювати контроль за рівнем засвоєння навчального матеріалу, проводити корекційну роботу щодо усунення прогалин у знаннях учнів. При оцінюванні навчальних досягнень учнів учитель дотримуються критеріїв оцінювання. З метою встановлення рівня навчальних досягнень учнів проведено експертну контрольну роботу з природознавства .

Проведений аналіз контрольної роботи показав, що учні добре справилися із завданнями на перевірку та відтворення знань. 87,5 %  (7 уч).учнів-достатній рівень, 12,5 % ( 1 уч.)середній рівень показали хороші знання про  Всесвіт, небесні тіла, планети Сонячної системи тощо.

     Під час вивчення стану викладання природознавства було виявлено певні недоліки: на  уроках  ще  недостатньо  використовуються  технічні  засоби  навчання, не  завжди  проводиться  мотивація  навчальної  діяльності  учнів,на окремих уроках  нераціонально розподілявся час між етапами. Вчитель при оцінюванні результативності роботи учнів не використовує такі види оцінювання, як самооцінка та оцінка однокласників.

Проблемою залишається перевантаження учнів обсягом і глибиною окремих понять, що не відповідає їх пізнавальним можливостям та відсутність мотивації , недостатнє використання життєвого досвіду школярів.

 

Проект постанови

 

 

  1. Заступнику директора з НВР Бесазі Л.І.

1.1. Взяти під контроль роботу вчителя природознавства та вч.поч.класів предмету «Я і Україна. » з виконання рекомендацій, одержаних під час вивчення стану викладання природознавства.

ІІ семестр 2014/2015 н.р.

1.2. Вжити організаційних заходів щодо підвищення результативності участі учнів у Міжнародному природничому інтерактивному конкурсі «Колосок».

                                                                  Протягом ІІ семестру 2014/2015 н.р.

1.3. Розробити заходи, спрямовані на усунення недоліків, виявлені в ході вивчення стану викладання.

Лютий 2015року

2. Вчителю  природознавства   Дудич  М.Р.

2.1.. Систематично використовувати на уроках диференційовані завдання та завдання творчого характеру.

                                                                  Протягом ІІ семестру 2014/2015н.р.

2.2. Продовжити роботу щодо виконання вимог до сучасного уроку, впровадження інноваційних технологій навчання.

                                                                      Упродовж ІІ семестру 2014/2015 н.р.

2.3. Працювати над поповненням навчально-методичної бази ,систематизацією методичних, дидактичних матеріалів.

                                                                  Протягом ІІ семестру 2014/2015 н.р.

2.4. Приділити особливу увагу підвищенню результативності з виявлення та підготовки обдарованих учнів до  конкурсів, що стосуються даного предмета,  в урочний та позаурочний час.

                                                                  Протягом ІІ семестру 2014/2015н.р.

 

 

 

 

«Бути готовим до школи – не означає вміти читати,

 писати і рахувати.

Бути готовим до школи – означає бути готовим

всьому цьому навчитися.»

                                                Венгер Л.А.

 

               Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей як в соціально - психологічному, так і у фізіологічному плані. Проблема підготовки учнів до життя в новому соціально економічному і культурному просторі знаходить особливу актуальність в зв'язку виникаючими питаннями про ефективність початкового етапу навчання. Тому виникає питання, чи готова дитина до навчання у  школі? Дитина, що не досягла необхідного рівня розвитку, не звикла до шкільного життя в період адаптації стикається в школі з масою труднощів і невдач, що може мати негативні наслідки. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, батьки, бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.

            Діти 6-7 років переживають психологічну кризу, пов’язану із необхідністю адаптації до школи. Зміни і варіювання часу та строків навчання у школі відповідно Закону України « Про загальну середню освіту», диференціація й інтеграція освітніх систем ведуть до перегляду вимог про зміст готовності дітей шестирічного віку до навчання у школі. Вступ дитини до школи супроводжується зміною динамічного стереотипу, що склався дошкільний період життя.

           Про складності і значущості періоду, пов'язаного з адаптацією дитини в школі, сказано і написано у вітчизняній психологічній і педагогічній літературі багато наукових робіт. Саме в ці перші місяці починають формуватися ті системи відносин дитини зі світом і самим собою, ті стійкі форми взаємин з однолітками і дорослими, і базові навчальні установки, які в істотній мірі визначає в подальшому успішність його шкільного навчання, ефективність стилю спілкування, можливості особистісної самореалізації у шкільному середовищі.

           Поняття «адаптація» - одне з ключових у дослідженні певного організму, оскільки саме механізми адаптації, вироблені в результаті тривалої еволюції, забезпечують можливість існування організму в мінливих умовах середовища.

            Термін « шкільна адаптація» став використовуватися для опису різних проблем і труднощів, що виникають у школі. Із цим поняттям пов’язують відхилення в навчальній діяльності – утруднення в навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку. Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптації повинно бути спрямоване на усунення причин, що її викликають. Але, насамперед, необхідно чітко визначити поняття «адаптація».

          Адаптація – динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку, продовження роду. Адаптаційний процес торкається всіх рівнів організму: від молекулярної до психічної регуляції діяльності. У цьому процесі психічна адаптація відіграє важливу роль.

         У першому касі навчається 8 дітей. Класним керівником 1 класу є Рис О.С. – освіта вища , спеціаліст ІІ кваліфікаційної категорії , 13 р. стажу.

           Ольга Степанівна вважає ,що звикання до школи - тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу.

Критерії адаптації умовно можна поділити на об’єктивні і суб’єктивні. 

            Об’єктивні показники адаптації – це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб’єктивних належать самовдоволення, яке виявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт. Які характеристики цього періоду слід ураховувати, здійснюючи психологічну адаптацію дитини до школи?

           По-перше,  у дитини з’являються нові та складні обов’язки: робити уроки, приходити вчасно до школи, бути уважною на заняттях… По суті, вперше у своєму житті малюк стає членом суспільства зі своїми обов’язками. Учитель виступає представником соціуму: він задає вимоги і норми, орієнтує школяра в тому, як йому слід поводитися, та що як робити.

         По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. До початку навчання у школі малята зайняті переважно грою. З приходом до школи вони починають опановувати навчальну діяльність. Основна психологічна відмінність ігрової і навчальної діяльності полягає в тому. Що ігрова є вільною, а навчальна – побудована на довільних зусиллях. Перехід дитини від ігрової діяльності до навчальної здійснюється не за її волі, не природним для неї шляхом. А є немовби «нав’язаним».

            По-третє, важливим чинником психологічної адаптації до школи є соціальне оточення. Від ставлення вчителя до дитини залежить спішність її подальшого навчання. Успішність процесу адаптації визначає ще й те, наскільки міцно вона змогла ствердити свою позицію серед однолітків. Активний та ініціативний першокласник стає лідером, починає добре вчитися, тихий і податливий – перетворюється на аутсайдера, вчиться неохоче або незадовільно.

           По-четверте, одна з гострих проблем – заборона рухової активності ініціативних учнів і, навпаки, активізація млявих і пасивних.

                Шкільним психологом Панчук М.М. – було проведено тест Керна – Йірасека (діагностика готовності дитини до школи). Даний тест виявляє загальний рівень психічного розвитку, рівень розвитку мислення, виконувати завдання за зразком , контролювати результат. Тест складається з трьох частин. 1. «Малюнок дитини»; 2.Копіювання фрази з письмових букв; 3.Змальвування точок. Кожна частина оцінюється в 5 балів, сумарна – 15 балів. 7 учнів з 8 – ми показали високу шкільну зрілість, 1 дитина (Масюк В.) – середній розвиток готовності до школи.

               Проведено «Графічний диктант» за методикою Д.Ельконіна, який дозволив діагностувати розвиток довільності(вміння слухати, розуміти та точно виконувати вказівка дорослого). За допомогою тесту з’ясовано , що у всіх дітей високий ступінь зрілості дрібної моторики. Проведено  тест «Сходинки». У даній  методиці звертають увагу . на яку сходинку дитина себе поставить. За розташуванням дитини на сходинці  визначають занижену, об’єктивну та занижену самооцінку дитини. В шести дітей з восьми об’єктивна самооцінка , а двоє (Бесага Д.,Максим І.)розмістили себе на нижній сходинці. Це є показником негативного ставлення до себе, невпевненості у своїх можливостях. Як правило, це пов’язано з «холодним» відношенням до дітей, нестачею батьківської уваги, авторитарним вихованням.

           Згідно медицинських досліджень,  лікарі відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні, деякі діти втрачають вагу в перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на втому, головний біль, стають примхливими. Це не дивно, оскільки на 6-річних малюків обрушується лавина завдань, що вимагають від них розумового і фізичного напруження.

           Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.

           Біологічна адаптація - це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

          Психологічна адаптація - це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

          Соціальна адаптація - це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

             Готовою до шкільного навчання є дитина, яку школа приваблює не зовнішньою стороною ( атрибути шкільного життя – портфель, підручник, зошити), а можливість одержувати нові знання. Однією з найважливіших передумов навчальної діяльності є вміння сприймати навчальні завдання. Дитина має не просто здобути той чи інший результат, а засвоїти запропонований вчителем спосіб дій. Тобто вона має орієнтуватися не стільки на те,як це зробити, а на результат своєї роботи. У віці 6-7 років кожна дитина мріє про школу.

          У змісті мрії про школу найважливіше місце посідає вчитель. Педагогічний досвід і соціальні дослідження показують, що саме від того, як складуться взаємини школяра з першим учителем, чи забезпечить він дитині підтримку, довіру, чи буде він щиро зацікавлений у її успіхах,залежатиме її успішність і самопочуття у колективі однолітків. Надзвичайно велика роль в адаптації дитини належить сім'ї, дорослим. Тому особливе значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі спостереження за дитиною ще на етапі вступу до школи. За перших ознак дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками щодо труднощів дитини.

                 Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:

1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.

2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.

3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.

4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

         Є три рівні адаптації: високий, середній , низький.

            Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

            Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

            Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Зрозуміло, що є досить тісний причино-наслідковий зв'язок між рівнем адаптації школяра і системою тих чинників, умов, у яких він виховувався.

           Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних психологічних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних стосунків з найближчим соціальним оточенням, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, порушень в особистісному розвитку.

           Першокласник із захопленням і надією переступає поріг школи, але вже через кілька місяців може почати страждати від необхідності бути в ній щодня. Чим пояснюється таке ставлення до школи? Чи можуть батьки щось зміни? Якщо дитина не дуже добре пристосувалася до відвідування дошкільної установи, або зовсім її не відвідувала, не дивно,що можуть виникнути певні ускладнення і в першому класі. На жаль, менше 50% дітей легко адаптуються до шкільних вимог.

               Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.
               Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.

              При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.

             Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителю. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.

             Пізнавальна активність маленького школяра досить висока: він ставить запитання, радіє, коли відкриває для себе нові знання. Але ця допитливість наштовхується на певні протиріччя – як внутрішні, так і зовнішні. Наприклад: «Хочу, але не можу»; «Цікаво, але про це не розповідають»; «Не цікаво, але треба»; «Треба міркувати, але вимагають швидкої відповіді»; «Це я можу, але цього не вимагають». Поступово вогник бажання все знати, бути попереду, стати найрозумнішим згасає, а на зміну йому приходять неуважність, тривожність тощо.

             Слід пам’ятати, що при виникненні перших ускладнень, небажання йти до школи слід порадитись з класним керівником або психологом. Якщо ж причиною дезадаптації є порушення нервово-психічного здоров'я дитини (підвищена стомлюваність, боязкість, невпевненість в собі, тривожність, стійкі переживання з приводу стосунків з однокласниками), бажано отримати допомогу у дитячого психіатра або психотерапевта.

            Щоб уникнути проблем дезадаптації дітей шестирічного віку слід враховувати педагогічно-методичний аспект організації навчально-виховного процесу. Проблема навчання шестирічних першокласників має багатоаспектний комплексний характер.

            Як наголошував В.Сухомлинський, щоб дитина справді поважала і сприймала вчителя, останній повинен усім серцем любити її, частіше посміхатися, рідко впадати у похмурість, жити справжнім життям і підтримувати свій авторитет. Педагогу має бути притаманне все найкраще, що подобається в людині.

                   Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителю. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.

                  Те, за яким магістральним шляхом піде розвиток школяра у найближчі роки, чи буде період адаптації закладений соціальний та інтелектуальний фундамент успішного подальшого навчання, або з приходом в школу дитина потрапить у чужий, незрозумілий - а отже і ворожий йому - шкільний світ, багато в чому залежить від професійної і власне особистісної зрілості дорослих : батьків, педагогів, вихователів, шкільних психологів. Тобто я вважаю, що для того щоб допомогти дитині відчути себе в школі комфортно, вивільнити наявні у нього інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для успішного навчання і повноцінного розвитку, педагогам і психологам необхідно: виявити психологічні особливості дитини; налаштувати навчально-виховний процес на його індивідуальні особливості, можливості та потреби; допомогти дитині сформувати навички і внутрішні психологічні механізми, необхідні для успішного навчання і спілкування в шкільному середовищі. Таким чином, вирішення проблеми успішної адаптації дитини багато в чому визначається характером взаємодії школи та сім'ї.

            Отже, готовність дитини до школи складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначитись на її адаптації до школи. Тому батьки чи вихователі повинні їх розвивати у дітей, готувати їх до школи. Необхідно привчати дитину до посидючості, тренувати увагу тому, що в школі йому доведеться зосереджено працювати на уроці. І в залежності від того, як дитина підготовлена до школи, і буде протікати процес адаптації її до шкільного життя.

Проект рішення:

 

1.Класному керівнику 1 класу Рис О.С.:

1.1. Поповнити тематику використовуваних дидактичних ігор при плануванні навчально -виховної роботи : словесно-дидактичними іграми, музично-дидактичними іграми, іграми на розвиток творчих здібностей , які сприяють адаптації дітей у школі.

1.2. Збагатити навчально – виховний процес нетрадиційними розвиваючими іграми.

2.Бібліотекарю школи Грет Г.Р.:

2.1. Організувати тематичні виставки для батьків: «Підготовка дітей до школи», «Що повинен знати та вміти першокласник», «Як стати успішним першокласником».

                                                         Бібліотекар школи.

3.Практичному психологу Панчук М.М.:

3.1. Провести анкетування учнів першого класу з метою визначення рівня їхньої адаптації в школі.

3.2.Надати консультаційну допомогу учням першого класу та їх батькам щодо адаптації дітей у школі.

3.3. Здійснити діагностування «Адаптація першокласників»

Категорія: Педради | Додав: Leonid
Переглядів: 531 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0